«Бог не дає людині більше випробувань, ніж вона може витримати».
Якщо відштовхуватись від цього вислову, то діти, з якими я познайомилась в Одесі, достатньо перенесли на своєму такому ще короткому життєвому шляху і заслуговують бути найщасливішими. І можливо це так і є, можливо вони щасливі, десь там в глибині душі. Щасливі, бо в них є притулок, де про них піклуються добрі люди, щасливі, бо в них є друзі, щасливі, бо в них є душа, якою вони відчувають більше, ніж деякі з нас, щасливі, бо в них є футбол….
У дитячому фонді «Дорога додому» в Одесі перебувають діти, яких знайшли просто на вулиці. Деякі з них не мають ані батьків, ані рідних, ані дому і саме у цьому благодійному фонді вони знаходять все необхідне для нормального життя і розвитку.
Тут вони навчаються, роблять домашні завдання, граються, танцюють і навіть мають власну футбольну команду.
12-річний Антон грає у захисті. Його улюблений футболіст - Криштіану Роналду. Він хоче бути схожим на свого фаворита: мати амплуа
форварда і красиво забивати. Вперше Антон почав пізнавати «ази» футболу не на футбольному полі і не на ігровому майданчику, а в хащах, неподалік одного зі спальних районів міста. Саме там, просто неба, він жив декілька років зі своїми батьками. Тут вони проводили і спекотне літо, і люту зиму. Тут вони спали та готували їжу. Одного дня батько знайшов старенький, пошарпаний м'яч і подарував Антону. Іграшка стала чи не єдиною відрадою дитини. Після того, як у 2009 році співробітники фонду «Дорога додому» знайшли сім'ю Антона, перше, що запитала мама хлопчика: «Чи можете сина оформити до школи?».
Наразі, жінка депортована з країни, а хлопчик