Статті

04 сентября 2013, 09:29

Поле бою: Ліма-1964

Поле бою: Ліма-1964

Тому, хто не є спортивним вболівальником, не зрозуміти фанатизму, який проявляється найвідданішими прихильниками команд, гравців та окремих видів спорту в цілому. У кожного з нас є приятель, який прикрашає буквально всі свої речі символікою улюбленої команди, та плануючий своє життя в залежності від календаря її ігор. Спортивні журналісти часто застосовують військові терміни, описуючи ту чи іншу подію. Вони називають матч між двома командами "запеклою битвою", переможця гри – звитяжним, ігрове поле – полем бою, а тренера прирівнюють до генерала, що веде свої війська в бій. По суті, більшість прихильників – серйозних прихильників – спорту приказку "Це всього лише гра" сприймають як образу.

Все вищесказане – порожні слова для тих, хто взагалі не цікавиться спортом, але все це надважливо для людей, які присвятили спорту все своє життя и вважають спорт найвагомішою його частиною. Така пристрасть може стати вибухонебезпечною. Така пристрасть може змусити зазвичай розумних людей ошаленіти – нехай і ненадовго. Така пристрасть може призвести до заворушень, під час яких гине не одна сотня людей, до трагедії, яка вважається однією із найстрашніших в історії спорту.

 

Того дня на Національному стадіоні в Лімі – столиці Перу – був аншлаг. Майже 50 тисяч вболівальників прийшли підтримати свою команду в матчі передолімпійського турніру з Аргентиною. Протягом матчу натовп галасував та хвилювався, але був порівняно спокійним, а найголовніше, глядачі залишалися на своїх місцях. За дві хвилини до фінального свистка рахунок був 1:0 на користь аргентинської команди. Недивно, що заряд невдоволення домашньої публіки мав от-от вибухнути.

 

Раптом перуанський нападник Лобатон забив гол, і натовп прийшов в несамовитість. Тепер рахунок був рівним і всі були впевнені, що арбітр призначить додатковий час – але Ангел Пазос з Уругваю не зарахував забитий м'яч через порушення перуанцями правил. Лють натовпу була несамовитою. У криках і тупотінні вболівальників чувся сказ, і Пазос, припинивши гру, наказав гравцям сховатися в роздягальнях задля їхньої ж безпеки.

Ледь встигли футболісти сховатися під трибуною, скоріше за все, натовп втратив самовладання. Один з місцевих жителів, велетень Матіа Рохас, по прізвиську Бомба вискочив на поле і накинувся на Ангела Пазоха. На очах  десятків тисяч розлючених глядачів на Рохаса  навалилося сорок поліцейських і дві службові собаки. Коли його поволокли з поля, юрба знесла огорожу і кинулася на поле . Така кількість народу сама по собі  була небезпечною силою, і ті люди, які, опинившись в натовпі, не могли швидко зійти з дороги, були на смерть затоптані оскаженілими вболівальниками.

 

Збудження натовпу досягло апогею, глядачі підпалили трибуни і вибили все скло на стадіоні. Поліцейські, число яких не входило ні в яке порівняння з числом глядачів, були перелякані іі закидали трибуни гранатами, сльозоточивим газом і відкрили вогонь бойовими патронами поверх голів. Це не лише ще більше розлютувало тисячі розлючених фанів, але й послужило причиною сліпої паніки, в результаті якої безліч людей була затоптана або задихнулася. Тисячі кинулися до залізних воріт на виході із стадіону, аби врятуватися, але, як це зазвичай  буває під час  матчу, вони були замкнуті. Вісімнадцятимісячну дівчинку роздавили на смерть, коли батько відпустив її руку. Деякі люди задихнулися в густій хмарі сльозоточивого газу.

Нарешті ворота були виламані, і натовп виплеснувся на вулицю Ліми. Тисячі людей попрямували до будинку президента Перу Фернандо Балаунде, вимагаючи, щоб матч був офіційно оголошений таким, що закінчився в нічию. Смерті, травми, дика жорстокість, пожежі, що палахкотять, і люди, що задихаються, мало що означали для збожеволілого натовпу, охопленою єдиною нав'язливою ідеєю : футбольна команда Перу не має бути визнана переможеною в недавньому матчі.

 

Натовпи людей бушували на вулицях Ліми всю ніч, а наступного дня багато хто повернувся на стадіон, щоб продовжити творити безчинства і розкрадати виставлені там спортивні нагороди. Уряд  Перу оголосив по всій країні надзвичайне положення. Лікарні і морги у місті не справлялися з великою кількістю поранених і трупів. Тіла загиблих, накриті простирадлами, укладалися на газонах перед лікарнею для пізнання їх сім'ями.  Всього цього дня загинуло 318 чоловік, понад 500 було поранено, деякі – важко.

 

Уряд  ухвалив  закон, який надав пільги вдовам загиблих. Незабаром після трагедії був оголошений тижневий траур. П'ятдесят чоловік було арештовано за участь у безладах і за пограбування (деякі грабували навіть вмираючих!).

 

Футбольні безлади в Лімі - не єдина трагедія в історії футболу, що привела до загибелі безлічі людей, але найгірша, найважча з них. Схильність ультрас проводити паралелі між спортивними змаганнями і бойовими діями не є настільки необґрунтованою.

 

Олександр КУЗНЄЦОВ, UkraineFootball.net

Використано матеріали New York Times, Wikipedia, OlaFutebol та уривки з книги Стівена Спінезі "100 катастроф".




Ставь лайк, если живешь футболом!


Запалюй в коментарях! Тільки коректно і дружелюбно
Щоб брати участь у обговоренні потрібно Увійти або Зареєструватись.
0 коментарів

Новини Коментарі
Всі новини