Піонерський табір. Той, що вижив. Джордж Веа

«Те, скільки він зробив корисного для Ліберії, неможливо описати словами. В Ліберії всі в буквальному сенсі слова поклоняються футболу. Футбол став об’єднуючою силою. Навіть в часи конфліктів сторони, що протистояли одна одній, клали зброю і разом йшли на стадіон»

Веатоні Діксон-Барнс,

екс-міністр спорта Республіки Ліберія

Вище процитовані слова чи не найкраще характеризують його – єдиного і неповторного - Джорджа Веа. «Містер Джордж» культова особистість в історії своєї країни. Ліберія в п’ять разів менша за територію України. Коли в нашій державі в 90-х роках панував розгул мафії, рекетирства і замовних вбивств, в Ліберії йшли жахливі громадянські війни, в яких загинуло більше ніж 200 000 громадян. До речі, до складу миротворчої місії ООН в Ліберії входить український миротворчий контингент – 56-й окремий вертолітний загін, чисельністю 300 осіб.

Так уже склалася доля Джорджа, що його стрімкий кар’єрний розвиток співпав із початком в 1989 році Першої громадянської війни в Ліберії. Футбол в цілому і гра Веа зокрема стали тією віддушеною, в якій змучені війною ліберійці могли знайти втіху і радість. В 1988 році він став капітаном збірної і майже одночасно отримав запрошення від Арсена Венгера, який тренував тоді «Монако». За «Монако» пішли ПСЖ, «Мілан» і «Челсі», золоті медалі в національних чемпіонатах, майже не щорічно – звання «Кращий гравець Африки», і, нарешті, і 1995-му – «Золотий м’яч» кращого футболіста Європи, який до цього не отримував жодний африканець. Все це було Великою перемогою і неймовірним досягненням для талановитого Веа, для зруйнованої війною Ліберії, для всього африканського континенту. Але до цього треба було ще дійти.

Частина 1. Сумна, але із хеппі-ендом

Джордж народився першого жовтня 1996 року в дуже-дуже багатодітній сім’ї, в якій нараховувалося 15 братів і сестер. Деякі з них стануть жертвами громадянської війни. На виховання Джорджа передали бабусі, яка й без нього виховували 13 дітей. Якщо бідність, то крайня, якщо голод, то страшний. Про освіту питання взагалі мови не було. Головна мета – на рівні інстинктів – просто вижити, вижити за будь-яку ціну.

Гра в футбол стала для підлітка заробітком, що може забезпечити сім’ю. Джордж виступав за вуличні команди, які грали на гроші. Навіть перша організована команда, в яку прийшов 15-річний підліток, називалася «Янг Сюрвайверс», що в перекладі на українську мову означає «юні, що вижили».

Свою майстерність він відточував в різних командах Ліберії і Камеруну. В 20 років він став кращим бомбардиром чемпіонату Ліберії, а в 21 – уже й чемпіоном. Його прозвали Оппонгом, що на місцевому діалекті означає щось не зрозуміле, але явно поважне. На слух воно сприймається як «опозиційний Кінг-Конг».

В 22 роки Веа погнався за грошима, але зміг втримати голову і не захворіти «зірковою хворобою». Справа в тому, що тільки-но був підписаний контракт із камерунським «Тоннером», як прийшла пропозиція із Кот-д’Івуару із вдвічі більшою зарплатою, на яку погодився Джордж. Був гучний скандал, в результаті якого «Тоннер» змусив ліберійця грати за них. В тому ж сезоні вони перемогли в національному чемпіонаті Камеруну.

 Частина 2. Тріумфальна

«Веа був для мене сюрпризом. Я ніколи не бачив іншого футболіста, який би так вибухово заявив про себе як це зробив він»

Арсен Венгер

Думаю, ні в кого не виникає сумнівів, що Венгер має особливий дар по пошуку молодих талантів і їх розвитку. Веа дуже пощастило із таким тренером. Француз навчив його відпрацьовувати в обороні, чого він не вмів до цього. Недоліки, які були в нього в зв’язку із відсутністю належної школи і які він компенсував фізичною міццю, Оппонг зумів перетворити в переваги. Наприклад, гра в пас, техніку, вміння відриватися від суперника в чужому карному майданчику.

Перші серйозні титули і трофеї, а головне – світове визнання, Джордж Веа отримав в ПСЖ. Правда, у Франції йому не подобалося, хоча він й отримав тут громадянство. Сам Містер Джордж (до речі, це прізвисько він отримав як раз у країні мод) пояснював це так: «Білий на «мерседесі» - це бізнесмен, чорний на «мерседесі» - обов’язково наркокур’єр». У нього регулярно виникали проблеми із поліцією.

В 1995 році, коли ПСЖ претендувало на виграл Ліги Чемпіонів, Веа не зміг зіграти у півфіналі з «Міланом» із етичних міркувань, оскільки тоді вже мав підписаний контракт із клубом Сільвіо Берлусконі. В 1995 році в Європі була справжня «веаманія». По закінченню із «Міланом» сезону він отримав «Золотий м’яч». Але це супроводжувалося цікавими подіями. Мова йде про те, що Веа став першим, хто успішно попав під нововведення «France Football», яке було саме в 1995 році, коли було дозволено вручати приз не європейцям.

 До речі, Веа разом із Сімоне стали першими футболістом, які почали взувати нестандартні бутси – Джордж червоні, а Марко – білі.

Саме роки в «Мілані» були піковими в кар’єрі ліберійця. Після цього була черга оренд і переходів у слабкіші за рівнем клуби. Андрій Шевченко, який прийшов на заміну Веа, свого часу мав розмову із Містером Джорджом. Останній дав настанови українцю і побажав виграти «Золотий м’яч». Як бачимо, Андрій прислухався до цінних порад. Але до цього вернемося пізніше.

Веа грав в оренді в «Челсі» і, як він сам зізнавався в інтерв’ю BBC, бажання залишитися в Лондоні було і в нього, і в керівництва «пенсіонерів», але «Мілан» навідріз відмовився від такого варіанту розвитку подій, повернув собі ліберійня і … вказав тому на двері.

Щодо міланського періоду, то варто згадати про один шикарний гол, а саме гол в ворота «Верони».

«Гол «Вероні» був одним із кращих в моїй кар’єрі і він назавжди залишиться в пам’яті людей. Але я вважаю, що найкращим моїм голом був м’яч у ворота мюнхенської «Баварії» в Лізі Чемпіонів», - так відповів Веа на питання BBC щодо своїх забитих м’ячів.

Не знайшов свого місця ліберієць і в стані «міщан». Йому було вже 34 роки. Догравати свою кар’єру Веа подався в Емірати, транзитом через «Марсель». Варто вказати, що Джордж Веа входить в когорту унікальних футболістів, які вигравали чотири різні національні чемпіонати. Якби йому вдалося ще в ОАЕ зайняти не друге, а перше місце – це було б взагалі не баченим досягненням.

Варто згадати про кар’єру в національній збірній. Веа грав за збірну на протязі дев’ятнадцяти років. Нічого серйозного «Самотня зірка» що з Веа, що без нього не досягала. Джордж сам кормив команду, одягав і возив її на ігри, словом – тягнув збірну як міг.  Не дивно, що Веа був об’єктом гордості для простих ліберійців.

Цікаво відмітити такий факт. Джордж Веа грав в ПСЖ, «МанСіті», «Челсі» і «Монако». Це зараз цими клубами володіють шейхи й олігархи, а на той час це були команди «середнього достатку». В одному із інтерв’ю Веа навіть публічно критикував «МанСіті», говорячи, що цьому клубу нічого не світить в Англії, не то що в Європі.

До речі, а ви пам’ятаєте, хто вибрав нашому «Шахтарю» в суперника «Челсі» в цьогорічному розіграші Ліги Чемпіонів?

Частина 3. Політична

«Веа – не просто спортивна зірка. Він – дитина нетрів, людина, що змінила лахміття на дорогий костюм. Голосування за Джорджа – спроба позбутися всіх шахраїв і спробувати жити по-новому»

Елвуд Данн,

екс-чиновник уряду Ліберії

Джордж Веа на початку двохтисячних років регулярно робив заяви, що Ліберія потребує кардинальних змін, що варто припинити громадянську війну і почати будувати демократичну державу. В 2005 році ліберійці повалили диктаторський режим Чарльза Тейлора. Веа повернувся на батьківщину і висунув свою кандидатуру на пост президента Ліберія. Популярності йому було не займати. Для простих ліберійців він був національним героєм, символом чесності і порядності. Його опоненти в один голос запевняли, що людина без освіти не може керувати країною. Однак Джорджа цим не переймався. Так, він програв вибори, набравши своїх 41% голосів проти 59% опонента.

«Напевно, це правильно, що я не переміг. Моя суперниця закінчила Гарвард і працювала в ООН, в той час як я не закінчив навіть звичайну школу», - так коментував Оппонг свою поразку. Після цього він вступив до Флоридського коледжу, де вивчав бізнес-управління, кримінальне право, політологію. Його не соромить той факт, що доводиться сідати за одну парту з дітьми. Також Веа не залишив своїх надій стати главою Ліберії і має намір

спробувати свої сили в найближчих виборах. Правда, рік тому – 10 листопада 2011 року – Елен Джонсон-Серліф було переобрано на другий президентський термін (90% голосів населення).

Герой України Андрій Шевченко недавно подався в політику. Мимоволі з’являється питання – можливо «Містер Джордж» побажав Шеві виграти не тільки «Золотий м’яч»? :)

ДОВІДКА «UKRAINEFOOTBALL.NET»

Ім’я: Джордж Тавлон Оппонг Усман Веа

Дата народження: 01 жовтня 1966 року (46)

Місце народження: Монровія - столиця Ліберії

Клубна кар’єра:

1981-1984 «Янг Сурвіворс»

1984-1985 «Боонграде»

1985-1986 «Монровія»

1986-1987 «Інвісібл Елевен»

1987-1988 «Тоннерр», Камерун

1987-1988 «Монако», Франція

1988-1992 «ПСЖ», Франція

1996-1999 «Мілан», Італія

2000 «МанСіті», Англія

2000-2001 «Марсель», Франція

2001-2003 «Аль-Джазіра», ОАЕ

Всього провів 527 матчів, забив 250 голів

Національна збірна:

1988-2007 провів 60 матчів, забив 22 гола

Досягнення команді:

Чемпіон Ліберії 1986, чемпіон Камеруна 1988, чемпіон Франції 1994, чемпіон Італії 1996, 1999, Віце-чемпіон Франції 1991, 1992, 1993, Віце-чемпіон ОАЕ 2002; володар Кубка Ліберії 1986, володар Кубка Франції 1991, 1993, 1995, володар Кубка Англії 2000, володар Кубка Французької ліги 1995.

Досягнення особисті:

Найкращий футболіст світу 1995

Найкращий футболіст Європи 1995

Другий футболіст світу 1996

Найкращий футболіст Африки ХХ столітя

Найкращий гравець Африки 1989, 1985

Другий футболіст Африки 1991, 1992, 1994, 1996

Найкращий бомбардир Ліги Чемпіонів 1994/95 (7 мячів)

Володар премії “Golden Foot” 2005

Входить в список ФІФА 100

Садовий Ростислав спеціально для Піонерського табору,

ukrainefootball.net