Новини
Коментарі
… і про футбол розкажуть.
Ми з вами вже познайомилися з красивою українською дівчиною Олександрою Лободою, яка на рівні з колегами-чоловіками просвічує нас в розумінні футболу. Та в Росії також вистачає таких унікальних дівчат. Про них ми сьогодні й поговоримо. Не про всіх, звичайно, лише про найяскравіших.
Катерина Кирильчева
Одна з найсильніших спортивних журналісток Росії. Хоча з приводу "спортивних" я погарячкував, сама Катерина асоціює себе тільки з футболом. Якесь розуміння спорту №1 вона вже мала у 1994, коли проходив Чемпіонат світу. Та тоді це скоріше був перегляд футболу за компанію з дядьком, дідусем та братом. Ну, думаю, ви й самі знаєте, що коли настає час мундіалів чи Чемпіонатів Європи, екран телевізора показує лише 22-ох легендарних осіб, які ганяють м'яч на смарагдовому газоні. Жінкам в цей період місце хіба що на кухні.
Схоже, маленька Катя не захотіла вписуватися в ці рамки і вже наступний світовий форум дивилася точно за власним бажанням. Вона захоплювалася англійською мовою, культурою, музикою. Відповідно, і вболівати стала за збірну Англії.
К.К.: "Когда стартовал чемпионат мира, я, разумеется, решила поддерживать англичан. Мою дальнейшую судьбу определил матч Аргентина - Англия. Я его помню в деталях. Одна восьмая финала,накал страстей, великолепный проход Майкла Оуэна в стиле Диего Марадоны… Гол, ставший впоследствии одним из лучших на этом мундиале… Некрасивое поведение Симеоне, удаление Бекса, незасчитанный мяч, нереализованный пенальти Бетти, слезы Оуэна под концовку… Нерв! Так я подсела на футбол."
Після школи Кирильчева пішла навчатися на перекладача. Це дуже допомогло їй у майбутньому. Завдяки її другій іноземній мові, іспанській, лише вона могла взяти післяматчеве інтерв'ю у деяких легіонерів. Та до часів розмов з футболістами ще треба було працювати і працювати... навіть по спеціальності. Три роки Катерина займалася перекладанням, але й про свою мрію не забувала. Вона постійно телефонувала в редакцію "НТВ-Плюс", відсилала тексти в різні видання, та успіху це не приносило.
В телевізо Кирильчева все ж потрапила, хоча й не так, як хотіла. Дівчина своє перше стажування проходила на "ТНТ" в програмі "Москва: Інструкція по використанню". Через деякий час вона покинула це місце і їй зателефонували з "НТВ-Плюс".
К.К.: "Я пришла на собеседование к Анне Владимировне Дмитриевой (тогда она была еще гендиректором спортивного вещания), сказала, что мечтаю работать на футболе. Она тут же позвала Диму Федорова, я о нем ничего тогдане знала, на слуху были только Вася Уткин, Юра Черданцев, Виктор Гусев. Да и все, собственно. Анна Владимировна объяснила Диме, что я хочу попробовать свои силы в футбольной редакции, и он взял меня под свою опеку. Представьте, Дима привел меня в малоосвещенную, весьма потрепанную, но легендарную комнату 8-16, где сидели все тот же Василий Уткин, Юрий Розанов, другие комментаторы. Все мне улыбнулись и вернулись к своим делам. От волнения у меня буквально подкашиваются колени — я не ожидала, что все произойдет так стремительно. Но когда к тебе с первого дня знакомства начинают относиться с поддержкой, доброжелательно — это дорогого стоит."
На "Плюсі" Катерина пропрацювала п'ять років. Спочатку вона займалася монтажем відео, працювала кореспондентом, потім вела спортивні новини. Піком її кар'єри на цьому етапі стало запрошення Георгія Черданцева на посаду співведучої у його програмі "90 минут". Паралельно, Кирильчева вела колонку в тижневику "Спорт день за днем" і мала рубрику в "FootballMagazine".
Наступним етапом її журналістського життя став перехід на канал "Росія 2". Там саме відбувалися реформи, засновували нові шоу. У Кирильчевої була ідея розважальної програми, в якій дві дівчини брали б інтерв'ю у відомого футболіста. Зрештою, так і сталося - редакція прийняла пропозицію. На світ з'явився новий футбольно-розважальний продукт під назвою "90-60-90" з Катериною Кирильчевою та Машею Командною у ролі ведучих. Пізніше остання покинула проет. Але Катя добилася своєї мети - мати власну передачу про футбол.
Маша Командная
Зараз знайти інформацію про якогось футболіста чи просто спортсмена набагато простіше, ніж про журналіста. Тому я й звернувся особисто до Маші. Вона люб'язно надала мені розповідь про себе, яку колись писала для sports.ru. Прошу вас з нею ознайомитися, звичайно, мовою оригіналу.
"Привет, меня зовут Маша, мне 24 года, я очень люблю фильм "Назад в будущее", день, когда Никита Крюков стал олимпийским чемпионом, и впадать в крайности. А вообще, если перечислять вещи, которые мне нравятся, и вещи, которые мне не нравятся, то первых будет намного-намного больше.
Если бы я писала этот рассказ пару лет назад, в нем наверняка была бы какая-нибудь хлесткая цитата. Например, эта: "Бывают такие люди, на них посмотришь и ведь никогда не подумаешь, что жизнь в общем-то прекрасна и удивительна". А от себя бы обязательно добавила: так вот я таким человеком быть не хочу. Сейчас никакой цитаты не будет.
Я училась на журфаке МГУ в самой лучшей группе на свете, группе литературно-художественной критики. Когда пришла на работу на "НТВ-Плюс Футбол", возомнила, что придумала новую профессию – спортивный критик. Хотя это, конечно, не так. Мне нравилось работать на "Плюсе", там были друзья, там был Тимур Журавель, Дяденька. Владимир Никитич. Там было очень хорошо, но я была маленькая и глупенькая, не понимала этого и уволилась.
После была работа на "Первом", который подарил мне пока что лучшую командировку в жизни. Я не думаю, что будет лучше. Помню, мы стояли с Владимиром Санычем Гомельским на пирсе около ванкуверского телецентра – он курил, вокруг летали чайки. Я что-то восторженно лепетала, Владимир Саныч спросил, первая ли это для меня Олимпиада. Да, это была первая для меня Олимпиада, ни в Пекине, ни в Турине не была. Гомельский отреагировал тут же: "Ну, тогда все понятно". Понимаете, первая Олимпиада не забывается.
Потом было еще много всего, в том числе моя работа на "Россия-2" и на "Дожде". Благодаря той работе я познакомилась, например, с Руудом Гуллитом (он трепал меня за подбородок), с Павлом Буре (он учил меня приемам джиу-джитсу)... А благодаря этой работе я чувствую себя частью самого важного журналистского процесса, который происходит в нашей стране. Именно об этой работе (ни о какой другой) я буду рассказывать своим детям. Я ей горжусь."
І додати нічого. Залишається лише побажати Маші успіхів у всіх її починаннях.
Аліна Чусь
Аліна не є журналісткою, себе такою не вважає, лише прагне до цього. Але вона робить опис футбольних подій так, як хочу це бачити я. Весело, невимушено, цікаво, одним словом розважально. Я, ваш покірний слуга, завжди намагаюся знайти у футболі щось, крім схем, тактик, сухих цифр - не люблю цього. Аліна - ідеальний футбольний експерт, в моєму розумінні. Ви бачили, як вона бере інтерв'ю у вболівальників "Кубані"? Ці провокаційні питання, інколи зовсім не про футбол, хочеться слухати й слухати. А дивитися ще більше хочеться! Ну що тут сказати, Міс Прем'єр-Ліга не може виглядати посередньо.
Ще один цікавий факт, який тільки додає особисто моїх симпатій до цієї дівчини - вона майже наша землячка. Бабуся Аліни родом з України, з села поблизу Києва. В дитинстві навіть українських пісень співати внучку вчила. От і зараз дівчина спокійно розуміє нашу "солов'їну", хоча сама говорити не дуже може.
Аліні Чусь лише 19 років. Як же вона встигла добитися такого успіху? Розповідаю, з розповіді самої дівчини. Є у Аліни два найкращих друга Іван Махров і Олег Прудніков. Завжди вони мали спільні інтереси, а тут ті захопилися футболом, в часності ФК "Кубань". Звичайно, дівчина не могла відставати в цьому плані від друзів і попросилася з ними на стадіон. Після одного матчу у фан-секторі Аліна Чусь просто закохалася в "Кубань", фанатіла від неї. Потім пішла на конкурс Міс ФК "Кубань", в якому одержала перемогу. Далі Міс РФПЛ і, власне, нове життя.
Аліна стала символом краси російського футболу. На голову почали сипатися запрошення до різних телевізійних шоу, а "Кубань" запропонувала роботу в медіа-відділі. Вона робила свої маленькі програмки і це її "зачепило". Зараз Аліна навчається на факультеті журналістики і збирається далі йти цим шляхом.
Віталій Усик, ukrainefootball.net
