Новини
Коментарі
Новий погляд журналіста ukrainefootball.net на нашу збірну, футболістів, які її представляють.
Ера Блохіна у збірній закінчилася. Назавжди чи ні - покаже час. Але вирішальної крапки так і не було поставлено. Хоча її насправді поставили за нього Баль і Ко, не дуже вдало, та все ж поставили.
Тепер новий розділ в історії має почати писати зовсім інша людина. Можливо, навіть мова написання зміниться на якусь зарубіжну. Я, в свою чергу, хочу допомогти тому "футбольному письменнику" у виборі героїв. Героїв, які зможуть зробити цю розповідь справжнім бестселлером.
Воротарі.
На цю, далеко не останню, роль у нас є справжні три богатирі. Ілля Муромець нашої збірної - Андрій П'ятов. Служить він у найсильнішому війську країни, донецькому "Шахтарі", багато встиг побачити у своєму житті. Коли молодим був, міг помилок у боях припускатися, але з роками став ідеальним воїном. В останньому протистоянні з Чорногорцями Андрій єдиний боровся до кінця і вірив у перемогу, не дав клятому ворогу і з 11-ти метрів розстріляти себе.
Молодий Максим "Альоша Попович" Коваль у майбутньому може перевершити П'ятова. Хлопцю ще навіть 20-ти не виповнилося, а він вже встиг побувати в таких битвах, що не кожен досвідчений воїн витримував. Для стража воріт бути молодим і дещо дурненьким - те, що треба. Ти нічого не боїшся, кидаєшся під снаряди, не думаючи про наслідки. У Максима вже багато звитяг. Найпам'ятніший його бій відбувся в кінці літа з німцями в столиці нашої країни.
"Добриня Нікітич у від'їзді" - саме так можна описати ситуацію Андрія Диканя. Він зараз у Москві, намагається допомогти москалям завоювати Росію. Надіюсь, Максим Коваль, тим часом, не піде женихатися до дружини нашого ветерана, як це було у відомій історії.
Був до недавнього часу у збірній іще один богатир, сили неймовірної. Ім'я йому Олександр Шовковський. Поважали його три богатирі, приклонялися перед його заслугами. Але довелося піти чоловікові на заслужений відпочинок. Сили вже не ті, щоб за рідну неньку боротися, та й ворота до Києва ще треба комусь захищати.
Захисники.
Захисники у нас поділяються на козаків та Іванів-дурників. Українські козаки тепер живуть у Донецьку. В'ячеслав Шевчук навіть зачіскою підходить, та й характером також. Цей козак уже досвідчений, але все такий же, по-молодечому, нестримний. Як сяде на свого коня, та як побіжить своїм лівим флангом, наче тим степом, щоб дати жару лихим ворогам. Козака Олександра Кучера завжди залишають прикривати тили, але його бойова вдача кличе чоловіка в атаку. Інколи Олександр самостійно може принести перемогу своєму війську, а інколи через нього козаки змушені відступати. Ярослав Ракицький - дуже міцний козак, шаблюка у нього величезна. Вороги бояться до нього наближатися, а якщо й побачить їх Ярослав, то "живими" вони вже точно не залишаться.
Київ - казкове місто. А улюблена казка киян про Івана-дурника. Саме тому у "Динамо" аж двоє таких "Іванів": Тарас Михалик та Євген Хачеріді. Обоє з безтолкових гравців перетворилися на справжніх футбольних принців. "Іван" Хачеріді раніше був дуже нервовим, любив побитися, що й впливало на його гру. А "Іван" Михалик не міг знайти свою позицію на полі, тому й не грав в основі. З роками розум прийшов у їхні голови і зараз вони виглядають навіть краще, ніж "донецькі козаки".
Ще є три такі футболісти, як Віталій Мандзюк, Богдан Бутко та Євген Селін. Поки незрозуміло, хто вони: дурники чи козаки. А, можливо, їм відведена інша роль, яку так і не розгледів Олег Блохін, але зможе розгледіти новий "автор".
Центральні півзахисники.
Спартанців було скільки? 300? Отже, в нас буде в 100 разів менше, тобто троє. Хоча претендентів аж шестеро. Місце спартанця Анатолія Тимощука у старті не обговорюється, він керівник не тільки серед півзахисників, а й серед усієї цієї казкової братії. Зазвичай, допомагає йому Руслан Ротань. Він досвідчений спартанець, пережив вже немало боїв. І тут виникає питання: чи не занадто двоє таких спартанців для однієї команди? "Автору" доведеться помізкувати, як зробити так, щоб розповідь не була перенасичена героями. Є ще один досвідчений спартанець Сергій Назаренко, але він вже потихеньку поступається місцем молодим воїнам. Таким, як Денис Гармаш, Роман Безус, Тарас Степаненко. Саме першого вже й можна назвати повноцінним учасником "неймовірної трійки".
Крайні півзахисники.
Це найкращі, найзірковіші учасники нашої команди. Я б порівняв їх з термінаторами, які з кожною новою версією тільки покращувалися. Термінатором 1.0 став Олег Гусєв. Він швидкий, потужний, він лідер. Здавалося, у збірній йому ніщо не загрожує, але раптом з'явилися дві нові версії і Гусєву довелося поступитися місцем. Термінаторів 1.1 та 1.2 виготовили приблизно в один час, з метою експерименту, хто ж переможе. Версія під кодовим ім'ям "Коноплянка" виявилася кращою, та й версія "Ярмоленко" не набагато гірша. Саме завдяки цим двом роботам наша збірна ще якось тримається у світовому футболі.
Нападники.
А тут у нас голівудські зірки. Зірки, які заробляють гроші ні за що. Зірки, яких обожнюють дівчата. Зірки, яким ніхто не потрібен, крім них самих.
Після того, як збірну покинули Шевченко та Воронін, у нас не залишилося дійсно забивного форварда. Ніби заграв у "Дніпрі" Зозуля, але в збірній він не схожий сам на себе. Девіч перейшов до "Шахтаря" і, як очікувалося, втратив ігрову практику. Селезньова Хуанде Рамос взагалі перекваліфікував у півзахисника. А Мілевському, дійсно, краще поїхати до Голівуду, може там з нього буде більше користі.
Такі от герої в нашій збірній. Впринципі, якщо їх правильно поєднати, то може вийти дуже цікава історія. Залишається надіятися, що керівництво знає "письменника" зі світовим ім'ям, який зможе це зробити.
Віталій Усик, ukrainefootball.net
Запитання автору можна задати тут:
