Новини
Коментарі
В Україні про це говорили не дуже багато. Та насправді це був один з найбільших медійних скандалів за останні роки. ukrainefootball.net про скандал в "Спорт-Експресі".
Кінець літа в спортивній Росії ознаменувався двома подіями: Олімпіадою та скандалом в газеті "Спорт-Експрес". Ми сьогодні будемо говорити про друге.
Для початку хочеться пояснити вам, що в Росії уявляє з себе "СЕ". Намагався згадати якесь подібне українське видання, але на думку нічого не приходить. "Спорт-Експрес" - це ціла епоха. Велика кількість прекрасних журналістів вважають себе дітьми цієї газети. "СЕ" саме той ЗМІ, який міг керувати думками мільйонів, мільйонів шанувальників спорту. На світ газета з'явилася у 1991 році на чолі з головним редактором Володимиром Кучмієм. Відразу "СЕ" вийшов на лідируючі позиції на ринку спортивної журналістики, вже в перші роки щоденний тираж досягав 1 млн. екземплярів. Окрім готових зірок журналістики, в штат бралися недосвідчені автори, щоб з молодих років вони, як губка, поглинали "спорт-експресівський стиль".
Все йшло добре до 2008 року. Друковані видання потихеньку стали втрачати свої позиції, народ "підсів" на інтернет. Так, "Спорт-Експрес" має свій сайт, але він далеко не такий розпіарений, як газета. Через рік помер Володимир Кучмія, який для всієї редакції був ніби рідним батьком. Заміни йому не знайшли, і навіть не шукали. Керівниками авторського колективу стали перші заступники редактора Володимир Титоренко та Володимир Гескін. А от всю владу захопив генеральний директор Іван Рубін. Розпочалося повноцінне падіння в прірву.
Зрозуміло, що коли підприємство працює в мінус, з часом грошей не залишається. Так сталося і цього разу: журналісти місяцями не отримували своїх коштів. Та це ще тільки початок, справжній вибух стався, коли з газети "попросили" одного з кращих робітників Ігора Рабінера. Те, як його вигнали, дійсно шокувало. Рабінер дав інтерв'ю сайту sports.ru про історію "Спорт-Експреса". Через деякий час до нього зателефонував Іван Рубін і сказав, що йому не сподобалися слова журналіста, розміщені на сайті. Хоча, насправді, там і близько не було нічого страшного - проста розповідь про початок кар'єри в "СЕ". Гендиректор відразу хотів звільнити Рабінера, та редакція його "відвоювала". Не надовго...
І.Р.:"Получилось, что вечером того же дня я жестко поговорил с первым замом главного редактора Титоренко, о чьей роли в нашептывании Рубину гадостей обо мне узнал от самого гендиректора. После этого Титоренко тут же написал докладную на меня и отнес ее Рубину. И тут все закрутилось по новой. В пятницу я по ранее достигнутой договоренности взял первый за 40 дней (!) выходной, а мне за этот день тут же «нарисовали» прогул. И уволили, накануне поставив ультиматум до конца вторника написать заявление по собственному желанию."
Ігор вчинив як справжній чоловік і не написав заяви за власним бажанням. Не для того він 18 років віддав "Спорт-Експресу", щоб зараз просто так піти. Його звільнили за причиною, нібито, "прогулу" одного дня.
На емоціях розлючений Рабінер розповів багато цікавого все тому ж sports.ru:
"Рубин не хочет продавать газету, несмотря на ужасное финансовое положение и хронические долги сотрудникам. Такое впечатление, что лучше он загонит «СЭ» в могилу, чем согласится его кому-то уступить. А причина – понты. Сейчас он – хозяин влиятельной, пусть уже и наполовину от прежнего, газеты. А кем он станет в глазах своих богатеньких друзей без нее?"
"Газета во многом осталась в прошлом веке. Как-то совершенно не учитывается то, что сегодня люди, покупая газету, по большому счету, получают вчерашние новости или их вялую перепевку. То есть не вносятся коррективы, которых требует время. Интернет за последние три года вышел на новый уровень, и в какой-то момент у нас наконец-то поняли, что надо как-то стимулировать авторов и ввели гонорары, весьма неплохие, за публикации на сайте. У меня даже было ощущение, что мои самые острые материалы выходили этой весной в «СЭ-интернет». И не потому, что там платили гонорар, а потому что туда пришел руководитель, который горит делом, придумывает темы, оперативно реагирует на события – Вячеслав Короткин. Он дает задания, которые интересны! А неделю назад гонорары на сайте отменили. Боюсь, сильные авторы из газеты станут писать туда несколько менее охотно.
Застой газеты я связываю именно с отсутствием Кучмия. Его смерть нас просто раздавила. Я вообще не мог поверить своим ушам. Как сейчас помню, я просто сполз по холодильнику. Причем, мне позвонил корреспондент «Советского спорта», Кирилл Зангалис, а потом уже, через несколько минут, был звонок от Максима Квятковского, который сказал: «Все, газете конец». Я ответил: «Да». В тот год целая группа журналистов ушла."
Рабінер виніс декілька мішків сміття з "спорт-експресівського дому". Та це було далеко не все. Рубіна й раніше не сильно любили, а після звільнення кращого журналіста, взагалі зненавиділи. От хтось і увімкнув диктофон на чергових зборах гендиректора з підлеглими. Запис потрапив до всесвітньої мережі і вже будь-хто міг дізнатися, що коїться в, так званій, сім'ї "СЕ". Головні тези тих зборів:
1. Журналіст "СЕ" Олександр Бєлєнький писав заказні статті для бандитів.
2. Журналіст "СЕ" Євген Дзічковський також брав гроші у Сочі.
3. Левова частина редакції розпустилася і стала писати набагато гірше.
Все це слова Рубіна. Думаю, ви зрозуміли, що він відверто принижував своїх робітників. Продовжуємо:
4. Рубін, не дивлячись на збитки, не хоче покидати "СЕ", бо це його сім'я.
5. За місяць "СЕ" заробляє 25 млн. рублів, 18 з яких ідуть на зарплати.
6. Щоб газета втрималася на плаву журналісти мають погодитися на зниження зарплати.
Рішення проблеми було до сміху простим. "Спорт-Експрес" придбав пітерський бізнесмен Едуард Райкін і все стало на свої місця. От так, погане керівництво стало причиною того, що буденна справа переросла в скандал мало не світового масштабу.
Історія ця сталася вже досить давно і ви вже можете її знати, але я не міг нею не поділитися. Вона є дуже повчальною. Мораль цієї байки така: цінуй людей, які працюють на тебе, насяльніка!
Віталій Усик, ukrainefootball.net
