Новини
Коментарі
Цикл статей про журналістику продовжується. Сьогодні наш журналіст хоче вам розповісти про телепередачі України та Росії.
Якщо почав писати про журналістику, то треба продовжувати. І сьогодні ми всі разом вмикаємо свої телевізори і переглядаємо футбольні програми. А хто не може цього зробити, просто прочитайте мій матеріал і зробіть певні висновки.
Для початку поясню в якому стилі буде написана стаття. Я взяв шість найпопулярніших програм про футбол в Україні та Росії (по три з кожної країни). Далі описав кожну з них, при цьому розставивши за місцями від найгіршої до найкращої. Думка виключно моя, тому не здивуюся, якщо більшість читачів не розділять її.
Отже, хто ж саме візьме участь у нашому сьогоднішньому змаганні? Росію представляють такі передачі: "90 минут Плюс", "Удар головой", "Футбольний клуб"; Україну: "Профутбол", "Великий футбол", "Футбольний уік-енд".
6. "90 минут Плюс"
Переваги:
1. Огляд лише чемпіонату Росії.
2. Максимум аналітики.
3. Георгій Черданцев.
Недоліки:
1. Огляд лише чемпіонату Росії.
2. Довга тривалість.
3. Жодних розваг.
Я не помилився, коли повторив перший пункт і як недолік, і як перевагу. Погодьтеся, якщо ти фанат російської першості і з якихось причин пропустив тур, то ця програма надзвичайно доречна. Але мені, як людині далекій від російського футболу, не цікаво більше двох годин слухати про різні томі та амкари.
"Більше двох годин" - вас це не насторожило? Дійсно, важко витримати перед телевізором 2,5 години. Навіть, якщо ти бозна-який футбольний фанат. На що там можна постійно дивитися? Вогонь, вода і "90 минут Плюс"? Та наче ні. В цьому випадку ще жахливіше виглядає третій недолік - немає розваг. Програма виключно аналітична і весь час декілька серйозних дядьків розмовляють про футбол. Дівчат також вже перестали запрошувати, а для декого це дуже важливо.
Хоча для людей старшого покоління це, мабуть, ідеальна передача. Експерти на чолі з Черданцевим говорять тільки про футбол, аналізують, а головне, зовсім немає "навколофутболу". Натомість більше часу стало виділятися на розгляд окремих епізодів.
Про ведучого докладніше ми поговоримо наступного разу. А, власне, хто не знає Георгія Черданцева? Один з найкращих коментаторів Росії, володар багатьох нагород. За межами своєї країни став відомий після коментаря матчу Росія - Голандія. Вистачало й інших висловлювань: "Буффоніще", "Аббіаттіще", "Футболіще". Відео, де Черданцев коментує дворовий матч між звичайними хлопчаками, взагалі стало одним з найпопулярніших в Ютубі. Крім своєї вибуховості та харизми, Георгій дуже добре знає свою справу.
Раніше програма називалася просто "90 минут", але у вересні 2011 змінилася на "90 минут Плюс". "Плюс" вийшов доволі великим, близько однієї години. Звичайно, змінилася студія, описувати її не бачу сенсу, просто це треба бачити самому.
Довідка.
Назва: "90 минут Плюс"
Канал: "Наш футбол"
Ведучий: Георгій Черданцев
Країна: Росія
5. "Футбольний уік-енд"
Переваги:
1. Любов глядачів.
2. Огляд максимальної кількості новин за короткий строк.
3. Бренд.
Недоліки:
1. Упередженість.
2. Відсутність експертів.
3. Програма закінчила своє існування.
Хороша, досить цікава передача, яка мене, як вболівальника київського "Динамо", неймовірно бісила. Як відомо, телеканал "Україна" - це дітище Ахметова, Ахметов - власник "Шахтаря", "Шахтар" - головний ворог "Динамо", ось ланцюжок і з'єднався. Саме через це я й не міг сприймати Олександра Денисова. Журналіст-то він дуже хороший, але, в даному випадку, його скоріше треба було назвати пресс-атташе донецького "Шахтаря". Ну я не люблю, а інші просто обожнювали цю програму. У квітні 2011 року Київський міжнародний інститут соціології провів дослідження, за яким "Футбольний уік-енд" мав найбільшу аудиторію серед спортивних програм. У 2008, 2009 та 2011 ця передача номінувалася на "Телетріумф" і у 2009 навіть виграла.
Сам стиль передачі був таким. Олександр Денисов за таким собі столиком розповідав різні новини, свої думки, а коли він затихав, пускали репортажі журналістів, інколи приходили якісь відомі гості. Ось і все. Все геніальне - просто.
Своє існування "Уік-енд" почав у 2003 році. Спочатку мовлення велося з Донецька, але в останні роки ТРК "Україна" переїхала до Києва. Нажаль, донецький нахил передачі після цього не змінився. Що б я там не говорив, "Футбольний уік-енд" це легендарна програма і її закриття стало для багатьох вболівальників закінченням епохи.
Довідка.
Назва: "Футбольний уік-енд"
Канал: ТРК "Україна"
Ведучий: Олександр Денисов
Країна: Україна
4. "Футбольний клуб"
Переваги:
1. Василь Уткін.
2. Легендарність програми.
3. Чудове висвітлення новин.
Недоліки:
1. Однотипність.
2. Мінімум розваг.
Цю програму я б назвав російським варіантом нашого "Футбольного уік-енду". Легендарний журналіст розказує про футбол, при цьому, це приправлено прекрасними відео-роликами. Хоча в наших сусідів все на порядок краще. Ну хто наважиться порівнювати Денисова і Уткіна? Саме завдяки Василю В'ячеславовичу "Футбольний клуб" є найвідомішою передачею про футбол на пострадянському просторі. Головна перевага цього журналіста - його неймовірна харизма, та детальніше про Уткіна ви можете прочитати в першій статті цього циклу.
Навіть уявити важко, програма вже була в ефірі, коли ваш покірний слуга тільки з'явився на світ, а саме в 1994 році. Створили її журналісти тижневика "Футбол" (російського) Олег Винокуров та Юрій Юдін. Винокуров і провів декілька перших випусків, а потім відмовився. З цього часу Уткін і став обличчям "ФК". У 1999 програму закрили, причиною цьому стало падіння рейтингів і втома ведучого. Звичайно, потім все відновилося, але цього року мало не повторилася подія 99-го. Уткін повідомив, що програма може припинити своє існування, ЗМІ зробили з цього сенсацію, та нічого страшного так і не сталося. "Футбольний клуб" знову на екранах зі своїм незмінним ведучим Василем Уткіним.
Хоча "незмінним" - це я погарячкував. На час Євро, коли Уткін працював в Україні, його заміняв Георгій Черданцев, зовсім не чужа для "ФК" людина.
За весь період існування "Футбольний клуб" транслювався на НТВ, НТВ-Плюс, ТНТ, інколи навіть змінювався формат програми. Але любов глядачів залишалася. У 1998 та 1999 передача навіть висувалася на премію ТЕФІ в номінації "Краща спортивна програма".
Довідка.
Назва: "Футбольний клуб"
Канал: "НТВ-Плюс"
Ведучий: Василь Уткін
Країна: Росія
3. "Профутбол"
Переваги:
1. Професійність журналістів.
2. Незаангажованість.
3. Повага у вищих колах.
Недоліки:
1. Відсутність родзинки.
2. Експерти.
30 серпня 2010 року на українському телебаченні з'явилася програма, яка мала найкраще висвітлювати спорт №1. Її першим ведучим став Костянтин Андріюк, але з часом його замінив Ігор Циганик, а Костя став звичайним кореспондентом. Циганику допомагає Олександра Лобода, але це скоріше такий хід для заохочення чоловічої аудиторії.
"Профутбол" лише верхівка всього айсбергу під назвою "Футбол на 2+2". Молоді і вже досить професійні журналісти та коментатори прекрасно висвітлюють матчі чемпіонату України та єврокубків. Такі прізвища як Звєров, Золотогорський, Бебех уже стали відомими в нашій країні.
Передачу часто звинувачують у прихильності до "Динамо". Але, на мою думку, це не так. Редакція просто намагається говорити правду. А сучасні реалії такі, що "Шахтар" не завжди веде чесну гру. Якщо ж ти проти "Шахтаря", то обов'язково за "Динамо". Принаймні, я ще не чув від Циганика відвертої упередженості на користь київського клубу, як це робить Денисов по відношенню до "гірників". Якщо раптом щось зміниться, я обов'язково про це напишу.
Ще один плюс "Профутболу" - повага у вищих футбольних колах. В програмі часто можна побачити таких гостей, як Ігор Суркіс, Вадим Рабіновіч, Артем Мілевський та інших відомих людей. Нахил поки що явно дніпровсько-київський, але хто забороняє прийти до студії "Профутболу" тому ж Ринату Ахметову?
Вас не дивує, чому так розхвалена мною програма не на першому місці? Просто є серйозні недоліки. "Профутбол" дуже залежить від футбольних подій. Коли немає цікавих, скандальних новин, програма може бути нецікавою. Ну обговорили експерти матчі і що далі? До речі, про експертів. Завжди на ефірах їх двоє, і завжди вони дублюють один одного у своїх коментарях. Немає суперечок, немає нерву. Саме через це "Профутбол" дозволив себе обігнати наступній передачі.
Довідка.
Назва: "Профутбол"
Канал: "2+2"
Ведучі: Ігор Циганик, Олександра Лобода
Країна: Україна
2. "Великий футбол"
Переваги:
1. Зірковий набір ведучих та експертів.
2. Присутність глядачів у залі.
3. Суперечки між експертами.
Недоліки:
1. Упередженість.
В кінці літа 2012 Олександр Денисов оголосив сенсаційну новину: "Футбольного уік-енду" не буде! Його мала замінити програма, яка підірвала телепростір під час Євро. "Великий футбол". Що він із себе уявляє?
В першу чергу, це двоє ведучих, Олександр Денисов, про якого ми вже сьогодні говорили, та Ірина Блохіна, дочка українського тренера Олега Блохіна. Раніше Ірина не мала досвіду роботи ведучою, тому її дуже нещадно критикували. Але я б не був таким категоричним. Знайдіть мені дівчину, яка дійсно добре може розповісти про футбол на ТБ, тоді й поговоримо. Експерти взагалі мене дуже радують. Відомі російські коментатори Юрій Розанов та Василь Уткін, Ігор Гамула, Олег Саленко - дійсно, серйозні прізвища. При цьому, між ними є діалог, вони дуже рідко погоджуються один з одним, часто сперечаються. Звичайно, й футбол висвітлюють на високому рівні. Що ще треба звичайному глядачу?
Під час Євро на програму приходили гості світового масштабу: Едгар Давідс, Лотар Маттеус, Олег Блохін та інші.
Але не все так ідеально, як здається на перший погляд. "Футбольний уік-енд" пішов, а донецький напрямок залишився. Денисова продовжують звинувачувати в упередженості і це суттєво зменшує інтерес на повагу до "Великого футболу"
Довідка.
Назва: "Великий футбол"
Канал: ТРК "Україна"
Ведучі: Олександр Денисов, Ірина Блохіна
Країна: Україна
1. "Удар головой"
Переваги:
1. Без купюр.
2. Без скидок на статус і заслуги.
3. Юрій Дудь.
Недоліки:
1. Репутація.
З моменту, коли я вирішив написати цю статтю, був змушений передивитися багато російських передач про футбол. "Удар головой" мене вразив настільки, що тепер я не пропускаю жодного випуску.
Зараз більшість російських телеглядачів просто готові закидати мене помідорами. Вони вважають, що передача несерйозна, ведучий непрофесійний, експерти неадекватні. Але кожен цей "недолік" насправді є перевагою. Передача не несерйозна, вона весела. Футбол, в першу чергу, це гра, гра - це весело, і розповідати про неї треба в цьому ж стилі. Ведучий Юрій Дудь - головний редактор кращого спортивного сайту Росії sports.ru, має коментаторський досвід. І як після цього його можна назвати непрофесійним? Дудь близький до народу, він розуміє гумор, він молодий врешті-решт. Наступного разу ми ще поговоримо про нього детальніше, але зараз я можу сказати одне: Дудь може стати майбутнім Уткіним. А суперечки між експертами - це взагалі щось неймовірне. Не кожен наважиться запросити на ефір людей, які просто ненавидять один одного. "Удар головой" може все!
Власне, я закінчую свій монолог. Кращі самі подивіться один із останніх випусків програми. Якщо ви зі мною на одній футбольній хвилі, вам точно сподобається.
Відео в кінці статті
Довідка.
Назва: "Удар головой"
Канал: "Россия-2"
Ведучий: Юрій Дудь
Країна: Росія
Щоб все-таки визначити, де кращі футбольні передачі, переходимо до простої математики. Перше місце отримує шість балів, останнє - один бал. Навіть, мій кузен, який ходить до другого класу, спокійно визначив, що з рахунком 11:10 перемогла Україна. Отже, на нашому телебаченні ще не все втрачено.
На сьогодні все, але я вам обіцяю, що наступна стаття циклу буде не менш цікавою.
Віталій Усик, ukrainefootball.net
Запитання автору можна задати тут:
