Новини
Коментарі
Споконвіку батьки привчають своїх дітей говорити правду. Мовляв, правда - це добре, ти залишаєшся чесним не тільки перед людьми, а й перед самим собою. Не треба нічого вигадувати і запам'ятовувати, адже ти завжди говориш так, як є насправді. Краще гірка правда, ніж солодка брехня. В той час дітям здається, що в правді є лише плюси. Та з роками ситуація змінюється. Суворе життя показує, що без брехні просто неможливо. Щоб чогось добитися, обов'язково треба лукавити. Спробуйте у повсякденному спілкуванні взагалі не брехати, ви навіть не помітите, як декілька разів не говоритимете всю правду.
Мій дідусь, свого часу, міг добитися серйозних вершин. Та був у нього один "недолік" - його чесність. Не буду говорити конкретно, думаю, ви й самі здогадуєтеся про що я. Там треба взяточку дати, тут допомогти якомусь мажорному синку, там когось "поцілувати в п'яту точку". Принциповість мого дідуся тоді залишила його без престижної посади. Зараз він звичайний пенсіонер. Але пенсіонер, якому не соромно дивитися людям в очі і яким гордяться його внуки. Він і зараз не тримає в собі правди, через що має багато ворогів, зате друзі в нього справжі, чесні, віддані.
От і Віктор Леоненко зараз може втратити все, окрім своєї гордості і поваги мільйонів вболівальників. Зараз його монета стоїть на ребрі і вже самому Віктору Євгенійовичу вирішувати впаде вона на бік слави і грошей чи на бік справедливості. Колишній футболіст може проковтнути свої думки і знову стати експертом (можливо не на 2+2), який говоритиме поверхневі речі, але боятиметься "копнути глибше", або ж він просто залишиться без роботи у цій сфері, тому що немає телеканалу і передачі, де б все говорилося відкрито і незаангажовано.
Якщо хтось досі не може зрозуміти про що я, швиденько поясню. У недільному ефірі програми "Профутбол" експерт Віктор Леоненко, як кажуть, був "в ударі". Його висловлювання були чіткими, лаконічними, а головне, чесними. Віктор Євгенійович привітав "Шахтар" з іще одним чемпіонством, хоча зіграли лише один тур, обгрунтувавши це тим, що керівництво "гірників" може домовитися, тобто купити собі перемогу. Під словесний потік Леона потрапив і Ігор Суркіс: "Ігор Михайлович сам себе підставляє. Він говорить, що футболісти ніякі, а зарплата два мільйони доларів. Ну і хто дурний? Ігор Михайлович (пауза) - сам себе підставляє." Це по темі Мілевського і Алієва.
А тепер дайте мені відповідь, в чому Леоненко неправий? В нашому футболі немає корупції? Суркіс поводить себе як професіонал, тримаючи в складі двох непотрібних високооплачуваних футболістів? Експерт сказав правду і розізлив двох найвпливовіших осіб українського футболу. Звільнення? Могло бути й гірше!
Керівництво каналу і "Профутболу" злякалося за свою дупу і почало цілувати дупи двох вищезгаданих президентів клубів. Проявилося це у офіційному листі з вибаченнями за поведінку Леоненка та Циганика. Що зробив останній, я так і не зрозумів. Ведучий просто робив свою справу, вів діалог, намагався витягнути з експертів більше цікавої інформації. Загалом, прогин зарахували і вже наступного дня Ахметов телефонував до Леоненка зі словами підтримки і поваги. Можливо, навіть запрошував працювати на свій канал. Не думаю, що це дружній жест, більш за все, досвідчений бізнесмен знає, що ворога краще тримати у полі свого зору. А от Суркіс не лукавив точно, він зателефонував Віктору Євгенійовичу і так його обматюкав, як ще ніхто ніколи не матюкав, і це було по-справжньому, по-дружньому (Леоненко і Суркіс товаришують). А ви звертали увагу, як спілкуєтеся з друзями? Інколи їм доводиться вислуховувати багато поганого, не заслуженого.
Ідеального виходу з цієї ситуації не буде точно. "Профутбол" зі своєю боягузливою поведінкою суттєво впав в моїх очах. Суркіс і Ахметов забруднили, і без того не особливо чисті, свої імена. Леоненко, хоч і має чисту совість, немає роботи. А на прикладі футбольного скандалу ми побачили всю сутність сучасної України - "бреши або просто мовчи, інакше буде горе".
Цей інформаційний вибух може призвести до двох варіантів розвитку подій. Вся наша журналістська братія перестане боятися і говоритиме лише правду, а не те, що вигідно владі. Нас більше, ми сильні, ми - народ, ми боротимемося за своє світле майбутнє. Інший, нажаль більш реалістичний шлях - влада відчує наш страх і продовжить робити свої брудні справи з новим запалом. Чого хочете ви? Свободи? Тоді відстоювання Леоненка буде першим кроком до тріумфу справедливості. А далі: перестаємо боятися, говоримо правду своїм керівникам, владі, пишемо, кричимо, оголошуємо про нечесність на весь світ... І все буде добре. Згадайте, чого нас вчили в дитинстві - говорити лише правду. Батьки поганого не порадять.
Підтримати Віктора Леоненка і висловити свою думку можна і "нужно" тут
Віталій Усик, ukrainefootball.net
