TV
Захисник «Шахтаря» та національної збірної України Валерій Бондар розповів про своє ставлення до війни, волонтерства та віри у перемогу.
– Валерію, триває боротьба України з російською агресією. Як ти сприймаєш все, що відбувається?
– Насамперед хотів би висловити величезну подяку ЗСУ та учасникам територіальної оборони за їхню мужність та волю до перемоги. Адже саме завдяки їм армія країни-агресора не змогла здійснити свої плани та була зупинена на всіх напрямках. Молимося за наших хлопців! Те, що відбувається, сприймаємо дуже важко. Ніхто не міг припустити, що у ХХІ столітті подібне трапиться. Я і моя сім'я дуже переживаємо і сподіваємося, що цей кошмар якнайшвидше закінчиться. Ми засуджуємо агресію із боку Росії. На нашому боці правда, ми знаходимося на своїй землі, весь розсудливий світ із нами. Люди по всій Європі виходять на вулиці та підтримують українців. Це головні чинники, що наближають нас до мети. А ціль наша – мирне небо над головою у нашій улюбленій незалежній Україні.
– Як для тебе розпочалася війна? Якою була перша реакція?
– 24 лютого о 5 ранку ми з дружиною прокинулися від вибухів у Києві, і буквально цієї ж хвилини нам почали дзвонити батьки з Харкова та Дніпра. Усі ми в один голос сказали: війна почалася. Були дуже налякані, але намагалися не панікувати. Більше переживали за батьків. Напередодні здогадувалися, що може початися щось, але до останнього не вірили в це все. Та й зараз складно усвідомлювати, що таке відбувається у цивілізованому світі.
– Наскільки уважно стежиш за ситуацією в країні? Про що говорите із партнерами по команді?
– Звичайно, регулярно дивлюся та читаю новини, з багатьма хлопцями ми завжди на зв'язку. Підтримуємо один одного, цікавимося, чи всі у безпеці. Обговорюємо лише цю ситуацію – зараз складно думати та говорити про щось інше. Але найголовніше, щоб усі були у безпеці, були живі та здорові. Дуже віримо в це і на це сподіваємося.
– Як зараз живе ваша сім'я? Знаємо, що ви надаєте гуманітарну допомогу.
– Наша сім'я зараз розкидана по різних місцях: ми з дружиною – в одному місті, батьки, брати, сестри – в інших. Намагаємось максимально допомагати солдатам: купуємо все необхідне. Загалом займаємося волонтерством і всіляко намагаємось допомагати біженцям, дітям, пенсіонерам, тваринам. Купуємо продукти харчування, засоби гігієни, одяг та інші необхідні речі, відправляємо це все у гарячі точки України. Кожен зараз може допомогти: хтось фізично, хтось інформаційно, хтось психологічно, хтось матеріально. Вважаю, кожен має допомагати, як може, і, так би мовити, воювати на своєму фронті. І вже точно не можна стояти осторонь, склавши руки. Українці вже показали, що разом ми – сила! І перемога буде за нами!
– Які слова ти хотів би сказати всім українцям у цей непростий час?
– Досі важко у це повірити, але війна триває вже 19 днів. Весь світ дивиться на те, як героїчно обороняє свої землі український народ та українська армія. Ми стали героями в очах усього світу. І хочеться сказати спасибі кожному: волонтерам, працівникам комунальних служб, пожежникам, медикам – усі громадяни нашої країни, як одне ціле, протистоять тотальному злу. Я впевнений, що єдність нації приведе нас до перемоги і кожен українець знайде щастя. Слава Україні!
