TV
Вы еще не был на нашем новом проекте footballmind.net? Заходи, если только у тебя есть свое мнение!
Сезон нових надій і перемог - саме так охарактеризували майбутній футбольний рік київські вболівальники. Дійсно, надії не безпідставні, команда поповнилася гравцями європейського рівня, тренер ніби зрозумів, у якому напрямку потрібно рухатися, керівництво нічого не жаліє для команди. Та в даній статті я хочу спростувати всі ці тези і довести, що столиця України проведе ще, як мінімум, один рік без серйозних футбольних здобутків.
Риба, як відомо, гниє з голови. Беззаперечно, головою київського "Динамо" є Ігор Михайлович Суркіс. З ним-то останнім часом і коїться щось незрозуміле. Згадайте, скільки коштів на трансфери він виділяв раніше. Якщо за міжсезоння "Динамо" тратило 10 млн. євро, це вже вважалося хорошою сумою. Звичайно, гравці приходили не особливо якісні, зазвичай, дешеві латино-американці або балканці. Дехто з них залишав своє ім'я в історії клубу (Даніло Сілва, Бетао, Вукоєвіч, Єременко), але більшість просто провалилася в Києві.
Критика тоді сипалася на Суркіса іще та. Мовляв, жлоб, не фінансує достатнім чином таку величну команду, як "Динамо" Київ. Президент не витримав і пішов ва-банк. До України почали приїздити справжні зірки, за яких виплачувалися неймовірні кошти. Логіки в цьому мало, але вона є: Ігор Михайлович розчарувався в поступовому будівництві команди і захотів зробити з "Динамо", так зване, міні-ПСЖ, щоб швидко захопити владу в Україні і навести галасу в Європі. Якщо ж цей варіант провалиться, Суркіс може продати клуб подорожче, адже він київський, має відоме, легендарне ім'я, та ще й зірок вистачає. Отже, робимо висновок, що Ігор Суркіс вирішив зробити останній ривок, і якщо при цьому ривку він раптом потягне спину чи підверне ногу, то відразу передасть естафету наступному спринтеру.
Якщо я правий і Суркіс, дійсно, на межі покидання "Динамо", то це відчувають усі. А в першу чергу, тренер та футболісти. Лише цим я можу пояснити жахливу поведінку Олега Блохіна. Цей тренер і раніше не вирізнявся повагою до журналістів і вболівальників, та останнім часом це переходить всі межі. Йому банально плювати на думку оточуючих: я - король; я - ваш герой; я знаю все, ви не знаєте нічого - саме це читається у висловлюваннях Блохіна на його прес-конференціях. Хоча насправді кожен намагається робити свою роботу, тренер відповідає за результат, журналісти - за якісне освітлення подій. Олеже Володимировичу, ніхто не сперечається, що Ви розумієте в футболі більше, ніж всі ми разом узяті, та, в першу чергу, ми люди і поводитися маємо відповідно, людяно.
Виходить так, що гравці, наче діти за батьком, повторюють за Блохіним. Вони також не поважають пресу, вони також вважають себе особливими, вони також більше думають про свій імідж, ніж про гру. Як результат, з'являється якась нездорова атмосфера навколо команди. Антипатія до "Динамо" виникає не тільки в експертів та журналістів, а навіть у київських вболівальників. А для кого ж ви граєте, шановні динамівці?
Нехай всі мої попередня припущення неправдиві і в "Динамо" все гаразд в психологічному плані, тоді давайте пройдемося по фактах, а саме по цьогорічних зіркових трансферах. Не розумію, чому на трансферному ринку київський клуб веде себе, як студент під час навчання. Протягом року він розважається, займається бозна-чим, а коли приходить сесія, береться за голову. От і "Динамо" підписує гравців лише у розпал міжсезоння, коли команда вже має награватися на сезон. А виходить, що нові футболісти приходять аж до самої осені, коли в єврокубках вже пора грати. І втрачаємо тоді очки, бо той не акліматизувався, той не зігрався з партнерами і т.д. і т.п. А чому б не домовлятися з гравцями протягом сезону, наприклад, як це роблять у Європі?
Ну гаразд, придбали ми класних гравців. Та що їх насправді спонукало переїхати до Києва? Раніше зіркові новачки говорили, що хочуть грати в Лізі Чемпіонів, зараз до цього турніру "Динамо" не пробилося. Залишається одна правильна відповідь - у нас платять найбільше. Мбокані сам говорив, що хоче грати в "Ліверпулі", але щось же переконало нападника в останній момент змінити своє рішення. Беланда провів неймовірний сезон у "Монпельє", звернув на себе увагу європейських грандів і пішов на пониження: Чемпіонат України, Ліга Європи, мінімум перспектив. Те ж саме можна сказати і про Ленса та Тремулінаса. Боюся, ці футболісти не заграють на всю потужність в Києві, адже в них немає головного, бажання, гордості бути динамівцем. От можливо полюбити людину за її гроші? Звичайно, ні! Ну а футбольний клуб? Хоча в наші жахливі часи за гроші можуть любити все, точніше, люблять зараз лише гроші. Та це тема для іншої статті і, мабуть, не для нашого сайту.
Виходить, накупили ми гравців і якщо вони всі виправдають покладені надії, тобто будуть основними, багато українців просто стануть зайвими. Я тут подумав, в такому випадку заслужено в старті гратимуть лише троє: Ярмоленко, Хачеріді, Коваль, ну ще з натяжкою сюди можна зарахувати Гармаша. А Гусєва, Безуса, Селіна, Кравця, Сидорчука куди подіти? Чи хочемо ми бачити київське "Динамо" таким?
Що ж у нас вийшло в результаті? "Динамо" в халепі, президент на межі зриву, тренеру начхати на всіх, окрім себе, гравці поповнюють команду лише заради грошей, віддані українці змушені задовольнятися місцем на лавці запасних. Цей механізм запустили вже давно і зупинити його можуть лише радикальні міри. От якби я отримав змогу покерувати "Динамо", то відразу очистив би його від зайвого баласту у вигляді легіонерів. Залишив би лише тих, хто здатен зрозуміти філософію гри команди. Ще підтягнув би молоді з дубля, а на чолі цього колективу поставив би Юрія Максимова. Можливо, спочатку команда і скотилася б до середини турнірної таблиці, та з часом хлопці обросли б м'язами і склали кістяк національної збірної, як це було в найкращі динамівські часи.
Звичайно, це моя суб'єктивна думка і навряд знайдеться людина, яка повністю погодиться зі мною. В будь-якому разі, лише час покаже, чи в правильному напрямку рухається сучасне "Динамо". Та одне можна сказати точно: якщо цей рік "Динамо" знову проведе без трофеїв, вболівальники цього не пробачять. Тоді точно десь кияни помилилися, тоді, не задумуючись, треба різати по живому.
Віталій Усик, ukrainefootball.net
