TV
Колишній тренер молодіжної збірної України аналізує старт виступу підопічних Сергія Ковальця.
- Олександре Олексійовичу, про що свідчать результати виступу нашої команди в Петербурзі? Є якийсь прогрес?
- Про таке явище, як прогрес, говорити ще занадто рано. Давайте зважати на рівень суперників, з якими нашій «молодіжці» довелося грати до цього етапу.
Дай, Боже, щоб хлопці пробилися до фіналу, а ось там буде перший справді серйозний опонент - Білорусь чи Росія (розмова відбулася в четвер вранці. - П. І.). Ось тоді побачимо справжню силу нашої команди.
Водночас за основу взяв би те, що цей збір селекційний, отже - ознайомчий. На цьому етапі залучено чимало гравців, яких раніше до табору не викликали.
Приємно, що на цьому ознайомчому етапі футболісти грають із подвійною енергією, намагаються скористатися наданим їм шансом.
- Чи свідчить яскравий старт про те, що Сергій Ковалець, у першу чергу, психологічно знайшов підхід до своїх підопічних?
- Мабуть, так і є. Свідченням того є, наприклад, велика кількість забитих м’ячів нашої команди. А це не може не радувати. До того ж, помітно, що в гравців є чітке розуміння, що футбол - це не лише видовище, а й результат.
- Мабуть, багаж досвіду роботи з молодими командами теж йому допомагає…
- Маєте на увазі «Львів» і «Оболонь»? Не вважаю їх молодими. У першу чергу, це були команди прем’єр-ліги, а, отже, там були чіткі й конкретні турнірні завдання, а гравці були професіоналами, які виконували їх сьогодні й тепер, для яких на перше місце виходив результат.
Молодіжна ж збірна - це все-таки робота на перспективу, тож її найперше завдання - готувати кадри для національної команди. Думаю, для Сергія Івановича - це новий і ще невідомий етап роботи. Водночас хороша нагода проявити себе в роботі з молоддю. Серйозні випробування в Ковальця ще попереду.
- Говорити, що це команда Ковальця, напевне, зарано. Зараз колектив ще працює на багажі напрацювань Павла Яковенка?
- Якщо порівняти склад, який був при Яковенкові й теперішній, то вони дуже відрізняються. Немає низки лідерів із провідних українських клубів - «Шахтаря», «Динамо», «Дніпра», «Металіста» (ці клуби готуються до єврокубків).
- Після стартових матчів турніру Сергій Іванович саме й акцентував увагу на тому, що його колектив приїхав напіврезервним складом. Тобто такий крок - свідомий?
- Звичайно. Навіть зараз коло претендентів на місце в основі розширене. І це правильно. У Ковальця завдяки турніру «Кубок Співдружності» є чудова нагода поповнити базу інформації про ігрові можливості своїх підопічних.
- У виступі «молодіжки» простежуються тенденції - забиваємо багато м’ячів й не пропускаємо…
- Добре працюють воротарі й захисники. Але давайте почекаємо півфіналу, а ще, дай, Боже, фіналу - там буде серйозне протистояння, яке покаже, чи надійні в нас ці ланки. Водночас навіть попри те, що «молодіжки» Литви, Молдови, Туркменістану не топові команди, все ж радує, що є передумови до того, що в національній збірній з’являться хороші захисники й нападники.
- Чи можемо перейти на персоналії нашої команди?
- Думаю, це робити зарано. Приємно, що самі хлопці, в першу чергу, отримують задоволення від гри. Початкову частину роботи Ковалець виконав: поїзд рушив.
Нападники почали забивати, тобто виконувати свої прямі обов’язки. Адже скільки траплялося так, що суперники ніби й слабкі, а ми все забити ніяк не можемо.
Радує, що забивають Володимир Коваль та Юрій Яковенко - основні гравці молодіжної збірної України, які й у своїх клубах («Севастополь» і «Оболонь» відповідно. - П. І.) теж на провідних ролях. Олександр Нойок, який був на провідних ролях у молодіжній команді донецького «Шахтаря», ось і зараз проявив свої найкращі лідерські якості й заслужено виходить у Петербурзі з капітанською пов’язкою.
Привернув увагу той факт, що в останньому матчі з Молдовою п’ять м’ячів забили п’ятеро гравців. А це свідчить про неабияке бажання команди йти вперед усіма силами…
